Вправа «Інтерв’ю по колу» (перевірка домашнього завдання)

         Завдання – задаючи питання по черзі, розповісти про життєвий і творчий шлях Ґете. Кожен може задати одне питання своєму сусіду справа. Почнемо з мене:

• Сучасники називали Йоганна Вольфганга Ґете «Зевсом європейської культури». Назвіть роки життя Й.В. Ґете.

«Цитатна реконструкція».

Вам було надане опереджаюче завданя: читаючи трагедію «Фауст», вставити пропущені слова. Визначте, кому з героїв належать ці вислови (уривки з твору на дошці, учні дописують пропущені слова)

1. І я … : «Була спочатку Дія» (пишу – Фауст)                           

2. А все, що ви звете гріхом,

   Чи згубою, чи просто злом,-

   … моя стихія рідна (ото – Мефістофель)

3. … мені у шати ті вбиратись,

Турбот життя й на них лежить печать.

Я застарий, щоб тільки гратись,

Замолодий, щою не бажать (шкода – Фауст)                            

4.  Ти зрозумій, не в насолодах діло,

      В стражданнях радощі відчути я готов,

    … в розпачі, в ненависті любов (утіху – Фауст)

5. Навіщо стільки мови?

Бери абиякий листок,

А підписатися – вточи краплину …. (крові – Мефістофель)

• Складіть слово з перших літер вставлених слів. Як ви думаєте, чому саме це слово є ключовим  сьогодні на уроці? (П О Ш У К) 
•  
• Дослідницька робота в групах. Вправа «Конверт допомоги»

         А зараз ми поділимось на групи за вічними і незмінними елементами стихій, на яких формується світ: «Вода», «Вогонь», «Повітря», «Земля».

         Вони доповнюють один одного і не могли б існувати окремо. У кожній з них своя сила, і навіть магія. Тому завдання груп – не лише дати відповіді на питання, які ви знайдете в конвертах, а й за можливості доповнити відповіді інших груп.

(розподіл учнів на групи, виконання завдання та його презентація)

• Завдання для групи 1 – «Вогонь»                                                

Порівняйте образи Мефістофеля та Фауста. Чим продиктовано поведінку кожного з них? Яку роль відіграє Мефістофель у житті Фауста?

Очікувана відповідь

Фауста та Мефістофеля об’єднує неординарність, а різнить при­значення. Фауст і Мефістофель — антиподи, як і Мефістофель з Бо­гом. Місія Мефістофеля в цьому світі — показати ницість людську. Він не змушує людей грішити, торгувати своєю совістю та душею; навпаки, він залишає людям право вибору: «Я тої сили часть, що ро­бить лиш добро, бажаючи лиш злого». Таким чином, велика роль Ме­фістофеля не лише в житті Фауста, але й в ідейному змісті трагедії.

Фауст — не просто узагальнений, типовий образ прогресивного ученого. Під час суперечки на небесах він представляє все людство, хоч і належить до найкращої його частини. Таким чином, він сим­волічно являє собою людську популяцію; його доля та життєвий шлях не просто алегорично відображають усе людство, а начебто вказують на «здоровий рецепт» існування кожної людини: живи спільними інтересами, твори, працюй задля загального добробу­ту — у цьому є щастя. Мефістофель — дух руйнування, але водночас ворог бездумної нерухомості та сила, що протистоїть застою, бездіяльності. Він — скептик, який зневажає людську природу й упевнений, що знає про неї всю правду: рід людський нікчемний, слабкий, якому при­таманні вади та низькі пристрасті, егоїзм і безпомічність. Його роль є двоякою. Як особистість Мефістофель протистоїть Фаусту (та автору) своєю невірою в добро, у гуманістичну сутність людини. Він розкриває людські слабкості, заплутаність та несправедливість людських стосунків; усе низьке та непристойне сприймає як норму буття на землі. Іавтор, і Мефістофель розуміють та декларують діа­лектичну творчу роль заперечення.

• Завдання для групи 2 – «Земля»

Охарактеризуйте образ Маргарити. Чи закономірним є фінал життя Маргарити? Як ви думаєте, чому Маргарита була прощена Богом?

Очікувана відповідь

Маргарита — проста дівчина, не має ані гострого розуму, ані глибоких знань, ані високих мрій. Вона — утілення відвертості, чистоти; земна та зрозуміла. Доброта, уміння прощати, готов­ність поступатися, скромність, небажання виділятись приваблю­ють до неї вишуканий розум і неспокійну душу Фауста.

Дівчина здатна на всеохоплююче, жертовне та вірне кохання.

Маргарита добра, ніжна і жіночна. Її думками та діями повністю керує ко­хання та коханий, на певний час вони цілком оволодівають нею. Вона не може чинити несправедливість, тому сумний фінал її ко­хання та життя логічно неминучий: її вчинки суперечать її сут­ності. Ми співчуваємо Маргариті, ми страждаємо разом з нею, з перших сцен її появи в трагедії відчуваючи, що дівчина при­речена.

Перебуваючи в тюрмі, напередодні страти відмовившись від спасіння завдяки сповіді перед смертю, Маргарита висловлює жаль з приводу того, що «завжди була безголосою». Вона звинува­чує себе в тому, що порушила заповіді, піддалась коханню та чарам Генріха-Фауста, бездумно пішла за ним. Це не прозріння, а прояв моральних позицій її внутрішнього світу. При цьому відчай герої­ні, бажання спокутувати провину, гостре відчуття особистої відпо­відальності за скоєне, відмова від будь-яких пільг підносять Мар­гариту на висоту страдницького душевного очищення. Знаючи, що сонне зілля, від якого померла мати, їй дав Фауст, усвідомлюючи, що вбивство дитини було також вимушеним, своєї провини Марга­рита не перекладає на коханого. І, зберігши найкраще у своїй душі, вона навіть після смерті вища за Мефістофеля. У фіналі першої частини Мефістофель, утра­тивши сподівання вивести Маргариту із тюрми, вигукує: «Вона за­суджена на муки!», але Голос з неба заперечує: «Врятована!». Бог прощає Маргариті її гріхи, і цим Ґете виявляє гуманістичне став­лення до жінки, яка має право на співчуття та розуміння.

• Завдання для групи 3 – «Повітря»

Проаналізуйте взаємини між Фаустом і Маргаритою. Чим за­кінчується їхнє кохання? На чиї плечі лягає відповідальність за наслідки їхніх взаємин? Чому Маргарита відмовляється втекти з Фаустом із в’язниці і Фауст залишає її там?

Очікувана відповідь

Жодна із земних утіх, якими спокушає Фауста Мефістофель, ученому не до вподоби. Він прагне:

Вмістить в собі всі радощі і муки,

Все те, що людству випало на долю,—

Іглиб, і вись…

Мефістофелю вдається переконати Фауста в силі та красі ко­хання. Омолоджений Фауст бачить Маргариту, і в його серці про­кидається жадоба кохання. Для Мефістофеля шлях до жіночого серця один — лестощі, подарунки, підкуп. Та кохання, що заполо­нило серце Фауста, підказує йому власний шлях до серця дівчини, і він обходиться без допомоги чорта. Фауст і Маргарита проводять теплі вечори разом, дівчина також охоплена пристрастю і сумує за коханим.

Однак Фауст і Маргарита — люди різного соціального стано­вища, інтелектуальної конституції, їхнє призначення різне, тому спільного майбутнього в них бути не може. Фауст, хоча і кохає щиро, не в змозі уявити собі це почуття кінцем шукань; він є его­їстом у своїй палкості ще й тому, що не може встояти перед її спо­кусами. Він би ніколи не отримав задоволення від такого варіанту можливого людського щастя. Маргарита ніколи б не збагнула мети життя Фауста, тому їхні взаємини не могли мати оптимістично­го фіналу. Кохання Маргарити і Фауста не мало перспективи ще й тому, що в ті часи ставлення суспільства до жінки, яка мала поза­шлюбний зв’язок з чоловіком, було негуманним. Однак Ґете вбачає причину трагічної розв’язки любовних взаємин Фауста і Маргари­ти не стільки в соціальній сфері, скільки у сфері духовного розви­тку героїв. Саме це стало причиною того, що їхня зустріч у в’язниці була останньою.

• Завдання для групи 4 – «Вода»

Чи змінило Фауста кохання до Маргарити? Якщо так, то яким чином? У чому подібне та відмінне в його коханні до Маргарити та Єлени?

Очікувана відповідь

Стихія кохання захопила героїв трагедії. Але любовна колізія між Фаустом та Єленою Прекрасною, утрата ними сина та родин­ного щастя — це зображення лише символічного кохання, у якому утілена думка просвітителів про роль античності в долі суспільства.

Суть взаємин Фауста і Маргарити — велике земне почуття,

здатне змінювати людей. Кохання до Маргарити духовно піднесло Фауста: він зумів побачити в ній не лише красиву жінку, а й людину, у якої, хоч і обмежений, але свій внутрішній світ. Разом з тим прагнен­ня до самоствердження в коханні приводить ученого до надмірних життєвих прагнень, до неодноразового мимовільного і трагічного порушення моральних принципів. Він добре розуміє, що винний у трагедії дівчини. Досвід цього кохання вплинув на формування у Фауста почуття відповідальності за власні вчинки.

Кінець свого першого кохання та загибель Маргарити Фауст пе­режив тяжко, але прагнення діяти примушує його продовжити по­шуки щастя. Нове кохання — це володіння досконалою античною красою — Єленою, як захистити від покарання Менелая він так і не зміг; життя їхнього сина Евфоріона урвалося трагічно. Ми мо­жемо говорити про те, що перше кохання розбудило в серці Фауста «природні», найкращі риси, а друге — корисливість, звичку до споживання та збайдужіння до почуттів такого ґатунку.